Барвисті вишиванки, народні танці, українські музики і багато інших яскравих виступів. Цими вихідними на сцені просто неба піднімали настрій мешканцям Михайлівки-Рубежівки артисти місцевих колективів та гості з Ворзеля й Ірпеня.

Наталія, мешканка Михайлівки-Рубежівки:

«Дуже приємно, що у нашому селі є такі чудові колективи. Молодці. Наші люди стараються, щоб людям було і цікаво і весело».

Ірина Калинчук, директорка Михайлівсько-Рубежівського сільського будинку культури:

«У нас працює команда професіоналів. Працюємо на славу України».

У селі відзначали День вишиванки та День матері. Поєднали цих два свята воєдино, бо, кажуть, найперші вишиті сорочки вийшли саме з маминих рук. Не було би матері, то не було б і вишиванки.

Оксана Лаговська, староста Михайлівсько-Рубежівського старостинського округу:

«Кожна мама бажає для своєї дитини своїми руками вишити вишиванку, щоб вона її одягнула і мала гордість за свою дитину, що вона сама це зробила».

На святі було чим зайнятися і дітворі. Для них організували незвичний майстер-клас. Вчили робити листівку-вишиванку. Дівчатка залюбки одягали ось такий голубенький паперовий піджачок на таку ж паперову народну сорочку. Приклеїли гудзики – і готово. На відвороті піджака  можна написати привітання-побажання і комусь подарувати.

Даша, мешканка Михайлівки-Рубежівки:

«Для тата буде, бо тато дуже багато чого для мене робить і я хочу зробити для нього приємно».

Такі оригінальні листівочки придумала керівниця дитячої студії художньої творчості Людмила Григорівна.

Людмила Григорівна, керівниця дитячої студії «Креативні фантазії»:

«Я для своїх дітей придумаю все що завгодно, щоб у них було щасливе дитинство, а не ця війна. Діти у нас дуже засмучені. Але ж ми хочемо в їхнє життя вносити свято».

А ще на святі можна було познайомитися з етнічним одягом, якому більше ста років. Це вбрання зберігається у музеї Михайлівсько-Рубежівського ліцею. Народні костюми потрапили в село з різних регіонів України. Серед них і однострої, які носили колись на Київщині.

Галина Рижик, завідуюча Михайлівсько-Рубежівською бібліотекою:

«Це сарафан із Забуччя. До цього сарафану ще йшов жупан. Отак колись одягалися на Київщині».

Щоразу, коли мешканці збираються на подібні заходи, вшановують односельців, які загинули, захищаючи Україну від російських загарбників. Світлана – мама одного з таких героїв. На війні минулого року загинув її син Максим. Жінка каже, кожна нагода вийти і побути разом з людьми її оживляє, додає сили. Тому рада, що організовують такі свята.

Світлана, мама загиблого захисника України:

«Трохи відволіктися від свого горя, наче дихну свіжого повітря».

Катерина Пасюк, депутатка Ірпінської міської ради, колишня староста Михайлівки-Рубежівки:

«У нас 20 сімей, які вже втратили своїх синів, чоловіків на цій клятій війні. Ці мами не мають залишатися наодинці. Ми маємо кожного дня пам’ятати про те, що вони втратили і маємо низенько вклонятися. Принаймні хоч це».

На завершення заходу місцевий священний отець Володимир окропив усіх присутніх святою водою на многії літа. А гості з Ірпеня, ансамбль народних інструментів «Українські музики» побажали, щоб згинули наші вороги на вічні віки.