Поділитися

Факти, легенди і чутки Ірпеня

Місто Ірпінь отримало свою назву від однойменної річки. Про неї існує безліч легенд і досліджень. Від історій про дівчинку Ірину, яку на пні біля річки вжалила гадюка до версії, що річка Ірпінь була частиною шляху в Західну Європу. В. М. Стецюк, наприклад, вважає, що тисячі років тому Ірпінь називався Іерфенн. Давньоанглійською “іер” значить озеро або земля, а “фенн” – болото.


У заплавах річки Ірпеня та Бучі знаходять численні кістки мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів та іншої так званої мамонтової фауни. Виявлено і кістки печерного ведмедя.


За літописних часів Приірпіння належало до земель східнослов’янського племені древлян. Тривалий час річка Ірпінь була межею між полянами і деревлянами. Але після утворення єдиної держави Русі ця межа втратила своє значення.


Ірпінь називають Українським Парнасом тому, що колись тут проживала рекордна кількість письменників і поетів. Саме в Будинку творчості письменників “Ірпінь” Олесь Гончар спілкувався з Олександром Довженком і всього за два місяці продиктував дружині роман “Собор”, а Павло Загребельний написав більшість своїх творів.


Колись прозаїк Семен Скляренко зазначив: “Я не поет й не пишу віршів. Та в Ірпені хочеться писати тільки віршами”. А Володимир Яворівський казав: “Саме тут, у Будинку творчості “Ірпінь”, напівпідпільно, упівголоса жила, опублічувалася, примірялася до життя ідея незалежності України”.


Поговорюють, що на території Будинку творчості письменників існують таємничі підземні ходи. Але потрапити туди може далеко не кожен.


Свого часу до Ірпеня приїжджали Леся Українка, Панас Мирний, Іван Карпенко-Карий, Микола Булгаков, Костянтин Паустовський, Олександр Твардовський, Корній Чуковський, Борис Пастернак, Микола Лисенко, Марія Заньковецька і навіть Володимир Висоцький.


Ірпінський маєток (який разом з прилеглою територією у 1936 році було передано у власність Спілки письменників України і названо Будинком творчості) київський фабрикант і нотодрукар Іван Чоколов побудував для  своєї коханки-балерини, прими Київського театру опери і балету. Історія таємничого кохання завершилася трагічно. Коли прима дізналася про те, що насправді у Чоколова є родина, то покінчила життя самогубством на другому поверсі містичного будинку. Її примара блукала коридорами маєтку аж до 1993 року, доки в ньому на сталася пожежа.


В Ірпені народився і зростав відомий дитячий письменник Микола Носов, автор казки-трилогії про неймовірні пригоди Незнайка. У своїй автобіографічній повісті “Тайна на дне колодца” він згадує своє ірпінське дитинство.


У 1930 році в Ірпені відпочивав Борис Пастернак. Тут у нього спалахнув курортний роман із Зінаїдою Нейгауз (дружиною відомого піаніста і педагого Генриха Нейгауза), який продовжився у Москві, де й завершився другим одруженням поета.


Певний час Ірпінь був неформальною столицею українського перекладу. У нашому місті жив феноменальний перекладач Григорій Кочур, до якого сюди приїздили всі, хто серйозно займався перекладом зарубіжної літератури. Будинок, в якому жив Григорій Порфирович, після його смерті став музеєм. А вулиця, на якій він знаходиться, названа його ім’ям.


Саме в Ірпені побудовано найбільший в Україні парк дерев’яних скульптур. Більше того, у 2016 році Ірпінь потрапив до Національного реєстру рекордів України за кількість реконструйованих та збудованих за два роки (2014-2016) парків і скверів.


В Ірпені діє осередок Конгресу азербайджанців України. Також у місті є вулиця і парк імені Заріфи Алієвої.


На центральній площі міста знаходиться один з найоригінальніших пам’ятників молодому Тарасу Шевченку.


В Ірпені жив і творив відомий у всьому світі художник Володимир Сидорук. Одне з найбільших полотен в історико-краєзнавчому музеї Ірпеня під назвою “Тарас Бульба вбиває сина Андрія” – робота ірпінського майстра. Між іншим, помер відомий художник саме на порозі цього музею від інсульту, коли йшов до його директора Анатолія Зборовського домовлятися про виставку своїх картин.


Найстарішій (Свято-Троїцькій) церкві Ірпеня більше 100 років. Її було збудовано на кошти місцевих благодійників і освячено у 1915 році.


В Ірпені знаходиться цілюще джерело “Криничка”. Ще на початку ХХ сторіччя до неї приїжджали люди з усієї країни, щоби зцілитися, випивши ірпінської води.