В Ірпінь приїхали кобзарі. Представники Київського кобзарського цеху з різних куточків України зібралися на свято Спаса. Кобзарювати містом для них вже стало доброю традицією. Цього дня послухати народних співців і музикантів можна було на центральній площі Ірпеня.

Євгенія Антонюк, керівниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Сьогодні ми проводимо «Ірпінь кобзарський». Це такий невеликий кобзарський фестиваль. Я вважаю, дуже важливо продовжувати цю мистецьку традицію. Не лише зберігати її, але й навчати нових майстрів, нових кобзарів, щоб така унікальна річ, як кобзарство, була у віках».

Потримати в руках старовинний український інструмент міг кожен охочий. І навіть спробувати пограти. Майстри залюбки допомагали тим, хто вперше торкався мелодійних струн кобзи.

Мешканець Ірпеня:

«Хвилююся. Бо я не вмію».

Протягом дня ірпінці не лише насолоджувалися мистецтвом кобзарів і вчилися самі грати, але й стали свідками особливої події – народження  нових інструментів. Аж двох нових кобз. Довкола цього процесу зібралося  багато зацікавлених. Адже побачити, як виготовляється цей рідкісний народний інструмент, можна не так часто.

Ждан, кобзар:

«Два роки треба сушити заготовку. Спеціально підготовити, щоб вона висохла. А потім, коли все вже готове, то як конструктор скласти».

Майстер каже, щоб виготовити якісну кобзу потрібна верба. Але для хорошого звучання, найперше треба вкласти в неї душу. А поки нова ірпінська кобза ще тільки народжується, маленькі ірпінці вже хочуть навчитися на ній грати.

Надя, мешканка Ірпеня:

«Хотіла б навчитися, бо вона красива. Дуже-дуже гарно звучить».